Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов колишнього поліцейського до Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ Національної поліції України «Лють». Суд визнав протиправною бездіяльність роботодавця та зобов’язав здійснити стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Стягнення середнього заробітку
за несвоєчасний розрахунок при звільненні
Захистимо ваше право на справедливу компенсацію при звільненні. Консультація адвоката — швидко, законно, ефективно.
Обставини справи
Позивач проходив службу у складі ОШБ Національної поліції України «Лють» до грудня 2024 року. Його звільнено за станом здоров’я, проте при звільненні не здійснено повний розрахунок. Не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабміну №168 від 28.02.2022 року.
На виконання попереднього рішення суду від 20.05.2025 року виплата у розмірі 328 014,04 грн була проведена лише у липні 2025 року. Тобто через 7 місяців після звільнення. Це стало підставою для нового позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позиція позивача
Позивач зазначав, що відповідно до статей 116–117 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок у день звільнення. За затримку виплат передбачена компенсація — середній заробіток за весь період прострочення.
Він просив стягнути 496 228,46 грн середнього заробітку за шість місяців затримки.
Позиція відповідача
Відповідач вважав, що додаткова винагорода за постановою №168 є одноразовою виплатою, тому не входить до складу заробітної плати і не враховується при розрахунку середнього заробітку. На думку поліції, сума компенсації не може перевищувати 13 349,70 грн.
Оцінка суду
Природа спірних правовідносин
Спірні правовідносини між стонами виникли з питання нарахування та виплатити позивачу, якій є військовослужбовцем, середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку на підставі ст.117 КЗпПУ. Позивачу за час знаходження на лікуванні не була нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода до 100 000 грн за період з 03.05.2024 до 31.08.2024 року, вказана винагорода не була нарахована та виплачена і при звільненні його за станом здоров`я. Додаткова винагорода була виплачена на виконання рішення суду.
Закон «Про національну поліцію»
Згідно зі ст.59 Закону «Про національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за станом здоров`я (через хворобу) – за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пп.2 ч.1 ст.77 Закону).
Відповідно до ст.94 Закону поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом МВС України №260 від 06.04.2016 року (далі Порядок №260).
Згідно з п.3 розділу І Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення (п.7).
Пунктом 11 розділу І Порядку встановлено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
За приписами п.12 Порядку звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Постановою КМУ №168
Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року регламентовані питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
Не проведення повної виплати при звільнені
Позивач був звільнений наказом від 02.12.2024 року №1597о/с зі служби за п.2 (за станом здоров`я) ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».
Проте йому при звільненні не виплачена у повному обсязі доплата до грошового забезпечення у відповідності до постановою КМУ №168.
Лише на виконання рішення суду позивачу 29.07.2025 року нараховано та виплачено 328014,04грн.
Отже з позивачем не був здійснений повний розрахунок при його звільненні.
Кодекс законів про працю України - стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
За приписами ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною 1 ст.117 КЗпПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз суду щодо співмірності суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
Аналізуючи положення ч.2 ст.117 КпПУ Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що ч.2 ст.117 КпПУ стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпПУ). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦКУ, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що оскільки винагорода відповідно до положень постанови КМУ №168 є додатковим видом грошового забезпечення, її несвоєчасна виплата не підпадає під застосування положень ст.117 КЗпПУ. Таки доводи є неспроможними, оскільки положення вказаної статті стосуються всіх виплат, на які мала право особа при звільненні, тобто особі , які звільняється зі служби повинні бути виплачені всі кошти на нарахування та виплату яких вона мала на час звільнення.
З огляду на принцип співмірності, суд частково задовольнив позов.
Рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
- Позов задоволено частково;
- Визнано протиправною бездіяльність Департаменту поліції «Лють» щодо ненарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку;
- Зобов’язано виплатити 203 836,30 грн середнього заробітку за період з 03.12.2024 по 29.07.2025;
Ця справа демонструє, що навіть у відносинах військової чи поліцейської служби, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні залишається ефективним способом захисту прав службовців.
Юридичні послуги
Надаємо професійну юридичну допомогу військовослужбовцям, поліцейським та їхнім родинам. Супроводжую справи щодо звільнення зі служби, стягнення виплат, оскарження наказів, визнання бездіяльності органів влади та захисту прав військових.