Невиконання наказу
Що таке наказ?
Невиконання наказу та відання наказу регулюється спеціальними законами Збройних Сил України. До яких відносяться: Статут внутрішньої служби, Дисциплінарний статут, Статут гарнізонної та вартової служби.
Власне ці статути регулюють проходження служби військовими.
Так відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту закріплено Право командира – віддавати накази і розпорядження. А обов’язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Право командира на надання наказу
Статутом внутрішньої служби визначене єдиноначальництво як один із принципів керівництва та управління Збройними Силами України, який полягає у:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих. Також покладено на нього персональна відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 30 зазначеного статуту визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов’язаний перевіряти їх виконання.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв’язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Повноваження командира у разі невиконання наказу
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов’язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення. Чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством. Із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи. Або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці. В мирний час – у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Тобто одною з ознак злочинів які пов’язані з невиконанням наказу є наявність чітко сформованого усного або письмового наказу (у деяких випадках обов’язково письмовий) командира. Існують випадки, коли видаються накази, особливо усні які не чітко сформовані, не має чітко визначених цілей та порядку його виконання.
Невиконання наказу під час воєнного стану
Під час введення в Україні воєнного стану, збільшилось проваджень по військовим злочинам та правопорушенням.
Слід звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» (закон 8271) була збільшена відповідальність військовим за кримінальні злочини та адміністративні правопорушення.
Зазначений закон набрав чинності 27.01.2023 року.
Відповідно до загальновизнаних принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Частиною 2 ст. 5 КК України 2 визначено, що Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Тобто дія закону 8271 не поширюються на діяння які були вчиненні до набрання ним законної сили.
Відповідальність за невиконання наказу
Одним зі злочинів по яким збільшено покарання, це Невиконання наказу (ст. 403 КК України)
- Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
- Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
- Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, –карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Непоодинокими є випадки помилкової кваліфікації невиконання наказу з непокорою.
Законність наказу
Одною з ознак злочинів які пов’язані з невиконанням наказу є наявність чітко сформованого усного або письмового наказу (у деяких випадках обов’язково письмовий) командира.
Існують випадки, коли видаються накази, особливо усні які не чітко сформовані, не має чітко визначених цілей та порядку його виконання.
Окрему увагу слід звернути на законність наказу.
Так статтею 60 Конституції України закріплено право не виконувати злочинні накази, тобто ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби, підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до частини 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Уточнення наказу
Окремо слід звернути увагу, що підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти командиру негайно.
Тобто це не означає, що він може не виконувати наказ, але повинен обґрунтувати об’єктивні обставини чому не зможе виконати своєчасно
Підсумовуючи викладене, можемо зробити висновок:
Невиконання наказу (ст. 403 КК України) – кваліфікуюча ознака, яка відрізняє цей злочин від Непокори (ст. 402 КК України) це відсутність відкритості та обов’язкове настання тяжких наслідків.
Особливу увагу слід звернути на визначення – тяжкі наслідки, відсутнє чітке визначення такого поняття. За загальними правилами, до таких наслідків відносять: загибель особового складу, заподіяння майнової шкоди великих розмірах, зрив бойової операції та ін.
Невиконання наказу є серйозним військовим злочином, який може призвести до суворого покарання. Важливо усвідомлювати свої обов’язки як військовослужбовця та знати своє права. У разі необхідності звернутися за консультацією до адвоката.