Відкриття спадкової справи є першим обов’язковим кроком для оформлення спадщини після смерті особи. Саме в межах спадкової справи нотаріус встановлює коло спадкоємців, перевіряє наявність заповіту, з’ясовує склад спадкового майна та в подальшому видає свідоцтво про право на спадщину. Без проходження цієї процедури спадкоємець не зможе належним чином оформити право власності на квартиру, будинок, земельну ділянку, автомобіль, банківський вклад або інше майно спадкодавця.
Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України, право на спадкування виникає з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою за рішенням суду. Місце відкриття спадщини визначається згідно зі статтею 1221 ЦК України та має важливе значення для визначення нотаріуса, який буде вести спадкову справу.
Звернутися до нотаріуса для відкриття спадкової справи можуть спадкоємці за заповітом або за законом. Детальніше про особливості спадкування за законом та за заповітом можна дізнатися у статті «Порядок спадкування в Україні»
У більшості випадків для прийняття спадщини необхідно подати відповідну заяву нотаріусу. Такий обов’язок передбачений статтею 1269 ЦК України для спадкоємців, які на момент відкриття спадщини не проживали постійно разом зі спадкодавцем.
Особливу увагу слід приділити строкам оформлення спадкових прав. Відповідно до статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк тривалістю шість місяців з дня її відкриття. Пропуск цього строку може призвести до втрати права на спадщину або необхідності звернення до суду для його поновлення.
У цій статті розглянемо, як відкрити спадкову справу, куди звертатися спадкоємцю, які документи для спадщини необхідно підготувати та яких помилок варто уникати під час оформлення спадкових прав.
Що таке спадкова справа та для чого вона відкривається
Спадкова справа — це сукупність документів, які формуються нотаріусом після звернення спадкоємця з метою оформлення спадкових прав. Саме в межах спадкової справи відбувається перевірка підстав для спадкування, встановлення кола спадкоємців, визначення складу спадкового майна та вирішення інших питань, необхідних для подальшої видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відкриття спадкової справи є обов’язковим етапом оформлення спадщини незалежно від того, чи відбувається спадкування за законом, чи за заповітом. Без відкриття спадкової справи нотаріус не зможе здійснити перевірку документів, внести відповідні відомості до Спадкового реєстру та оформити перехід прав на майно від спадкодавця до спадкоємців.
Під час оформлення спадщини нотаріус виконує ключову функцію щодо забезпечення законності процедури. Він перевіряє факт відкриття спадщини, наявність заповітів та спадкових договорів, встановлює осіб, які мають право на спадкування, приймає заяви спадкоємців, аналізує подані документи та здійснює інші нотаріальні дії, передбачені законодавством.
Які питання вирішуються при відкритті спадкової справи
У межах спадкової справи можуть вирішуватися такі питання:
- встановлення кола спадкоємців за законом або за заповітом;
- перевірка наявності осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
- визначення складу спадкового майна;
- перевірка правовстановлюючих документів на майно;
- прийняття заяв про прийняття або відмову від спадщини;
- встановлення часток спадкоємців;
- видача свідоцтва про право на спадщину.
Учасниками спадкової справи можуть бути не лише спадкоємці. Залежно від обставин до оформлення спадщини можуть бути залучені виконавці заповіту, кредитори спадкодавця, представники спадкоємців, органи опіки та піклування, а також інші особи, права яких пов’язані зі спадковими правовідносинами.
Варто також враховувати, що щодо кожного спадкодавця відкривається лише одна спадкова справа. Якщо перший спадкоємець уже звернувся до нотаріуса та відкрив спадкову справу, інші спадкоємці повинні подавати свої заяви саме до цього нотаріуса або до нотаріуса, у якого перебуває відповідна спадкова справа.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відкриття спадкової справи саме по собі не підтверджує набуття права власності на спадкове майно. Для оформлення спадкових прав необхідно дотриматися встановленого порядку прийняття спадщини, а в окремих випадках додатково підтвердити свої права в судовому порядку. Судова практика також виходить із того, що нотаріус під час ведення спадкової справи не вирішує спір про право, а лише перевіряє належність поданих документів та наявність правових підстав для вчинення нотаріальної дії.
Спеціалізується на питаннях спадкового права, оформленні спадщини, спадкових спорах, оскарженні заповітів, поновленні строків прийняття спадщини та представництві інтересів спадкоємців у суді.
Коли відкривається спадщина
Правильне визначення моменту та місця відкриття спадщини має принципове значення для всього процесу оформлення спадкових прав. Саме від цих обставин залежить, до якого нотаріуса необхідно звертатися, коли починається перебіг строку для прийняття спадщини та які дії повинен вчинити спадкоємець для захисту своїх прав.
Момент відкриття спадщини
Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою за рішенням суду. Саме з цього моменту у спадкоємців виникає право на прийняття спадщини та починається перебіг установлених законом строків.
Найпоширенішою підставою для відкриття спадщини є смерть спадкодавця. Датою відкриття спадщини в такому випадку вважається день смерті, зазначений у свідоцтві про смерть. Саме ця дата є відправною точкою для всіх подальших спадкових процедур.
Якщо особа тривалий час вважається безвісно відсутньою, суд може оголосити її померлою. У такому випадку спадщина відкривається з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду або з іншої дати, визначеної судом у самому рішенні.
Дата відкриття спадщини має важливе практичне значення, оскільки вона визначає:
- початок шестимісячного строку для прийняття спадщини;
- склад майна, що входить до спадщини;
- коло осіб, які мають право на спадкування;
- законодавство, що підлягає застосуванню під час оформлення спадкових прав.
Навіть помилка в установленні дати відкриття спадщини може вплинути на права спадкоємців та стати причиною судового спору.
Місце відкриття спадщини
Не менш важливим є правильне визначення місця відкриття спадщини. Відповідно до статті 1221 ЦК України таким місцем є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме за місцем відкриття спадщини нотаріус заводить спадкову справу та здійснює всі подальші нотаріальні дії. Якщо спадкоємець звернеться не за належним місцем, це може призвести до затримки оформлення спадщини та необхідності повторного подання документів.
Під час воєнного стану законодавство неодноразово змінювалося з метою забезпечення доступу громадян до нотаріальних послуг. Однак загальний принцип залишається незмінним: спадкова справа має бути пов’язана з місцем відкриття спадщини та реєструється через Спадковий реєстр, що дозволяє уникнути відкриття декількох спадкових справ щодо одного спадкодавця.
На практиці нерідко виникають ситуації, коли останнє місце проживання померлого встановити неможливо. Наприклад, особа проживала за кордоном, була внутрішньо переміщеною особою або відсутні документи щодо реєстрації місця проживання.
У таких випадках місце відкриття спадщини може визначатися за місцезнаходженням нерухомого майна або основної частини спадкового майна. Якщо спадкове майно розташоване в різних місцях, враховується місце знаходження його найбільш цінної частини.
Строк для звернення до нотаріуса
Після відкриття спадщини спадкоємцю важливо не пропустити строк для її прийняття. Загальне правило передбачене статтею 1270 ЦК України: для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю шість місяців.
Перебіг цього строку починається з дня відкриття спадщини. Якщо спадкодавець помер 1 березня, шестимісячний строк обчислюється саме з цієї дати незалежно від того, коли спадкоємець дізнався про смерть або коли отримав необхідні документи.
Протягом цього періоду спадкоємець повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини або вчинити інші дії, які свідчать про її прийняття відповідно до вимог законодавства.
Пропуск шестимісячного строку може мати серйозні наслідки. У такому випадку спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину, а оформити спадкові права можна буде лише за письмовою згодою інших спадкоємців або через суд шляхом поновлення строку на прийняття спадщини.
Саме тому юристи рекомендують звертатися до нотаріуса відразу після отримання свідоцтва про смерть, не відкладаючи оформлення документів на останні тижні перед завершенням установленого законом строку.
Верховний Суд у спадкових спорах послідовно наголошує, що шестимісячний строк для прийняття спадщини є одним із ключових елементів спадкових правовідносин. Для його поновлення спадкоємець повинен довести наявність поважних причин пропуску строку, а сам факт незнання законодавства або несвоєчасне звернення до нотаріуса не завжди визнаються достатніми підставами для задоволення позову.
Після смерті родича не чекайте завершення збору всіх документів для спадщини. Найважливіше завдання на початковому етапі — вчасно подати заяву про прийняття спадщини та відкрити спадкову справу. Більшість додаткових документів на майно можна подати нотаріусу пізніше, тоді як пропуск шестимісячного строку часто призводить до необхідності тривалого судового розгляду.
Куди звертатися для відкриття спадкової справи
Після відкриття спадщини одним із перших питань для спадкоємця стає вибір нотаріуса та подання необхідних документів. Від правильності звернення залежить своєчасне відкриття спадкової справи та подальше оформлення спадкових прав. Водночас законодавство передбачає чіткі правила щодо того, хто має право вести спадкову справу та як перевірити, чи не була вона вже відкрита іншим спадкоємцем.
Перед зверненням до нотаріуса важливо визначити підставу спадкування та підтвердити свій статус спадкоємця. Детальніше про порядок спадкування та права спадкоємців читайте у статті «Порядок спадкування в Україні: спадкування за законом та за заповітом»
⚖️ Потрібна професійна юридична допомога?
Надаємо правову допомогу щодо оформлення спадщини, поділу спадкового майна, оспорювання заповітів, поновлення строків прийняття спадщини та захисту прав спадкоємців у суді.
Конфіденційність, індивідуальний підхід та реалістичний аналіз вашої справи.
Державний та приватний нотаріус
Відкрити спадкову справу має право як державний, так і приватний нотаріус, який наділений відповідними повноваженнями та здійснює нотаріальну діяльність відповідно до вимог законодавства України.
Для спадкоємця принципової різниці щодо юридичної сили оформлених документів немає. І державний, і приватний нотаріус мають однакові повноваження щодо:
- відкриття спадкової справи;
- прийняття заяв про прийняття спадщини;
- перевірки документів спадкоємців;
- внесення відомостей до Спадкового реєстру;
- видачі свідоцтва про право на спадщину.
Основна різниця зазвичай полягає в організації роботи, графіку прийому та вартості окремих нотаріальних послуг. Багато спадкоємців обирають приватних нотаріусів через можливість швидше отримати консультацію та гнучкіший графік роботи.
Перед поданням документів важливо переконатися, що спадкова справа щодо померлого ще не була відкрита. Законодавство передбачає відкриття лише однієї спадкової справи стосовно одного спадкодавця. Якщо один із спадкоємців вже звернувся до нотаріуса, інші спадкоємці повинні подавати свої заяви саме до нотаріуса, у якого знаходиться відповідна спадкова справа.
Перевірка здійснюється через Спадковий реєстр. Під час звернення нотаріус обов’язково перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи та повідомляє спадкоємця, якщо вона вже відкрита іншим нотаріусом.
Як обрати нотаріуса
Під час вибору нотаріуса насамперед необхідно враховувати місце відкриття спадщини. Саме цей критерій має визначальне значення для відкриття спадкової справи.
Загальне правило передбачає, що спадкова справа відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця. Тому перед зверненням бажано з’ясувати адресу реєстрації померлого на момент смерті та підготувати підтверджуючі документи.
Нотаріус під час прийому документів перевіряє інформацію через Спадковий реєстр. Це дозволяє:
- встановити наявність або відсутність уже відкритої спадкової справи;
- перевірити наявність заповіту;
- уникнути дублювання спадкових проваджень;
- визначити нотаріуса, який веде відповідну справу.
Окрему увагу слід приділити ситуаціям, коли спадкоємці перебувають за кордоном. У таких випадках особа не втрачає права на спадщину, але повинна забезпечити своєчасне подання заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець, який проживає за межами України, може:
- особисто прибути до нотаріуса в Україні;
- оформити нотаріально посвідчену довіреність на представника;
- подати заяву, посвідчену консульською установою України;
- скористатися іншими передбаченими законом способами підтвердження волевиявлення.
Найважливішим залишається дотримання шестимісячного строку для прийняття спадщини, оскільки перебування за кордоном саме по собі не зупиняє його перебіг.
Якщо ви не впевнені, чи вже відкрита спадкова справа, не витрачайте час на самостійні пошуки. Зверніться до будь-якого нотаріуса з документами про смерть спадкодавця. Нотаріус оперативно перевірить інформацію через Спадковий реєстр та повідомить, де саме знаходиться спадкова справа. Це дозволить уникнути помилок, особливо коли спадкоємців декілька або частина з них проживає в інших регіонах чи за кордоном.
Документи для відкриття спадкової справи
Одним із найважливіших етапів оформлення спадщини є підготовка документів для відкриття спадкової справи. Саме від повноти та правильності поданих документів залежить швидкість оформлення спадкових прав і можливість своєчасного отримання свідоцтва про право на спадщину. Перелік документів може відрізнятися залежно від складу спадкового майна та конкретної ситуації, однак існує базовий пакет, який вимагається практично в кожному випадку.
Основний пакет документів
Для первинного звернення до нотаріуса спадкоємцю необхідно підготувати документи, які підтверджують його особу та факт відкриття спадщини.
До основного пакета документів належать:
- паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу спадкоємця;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- довідка про останнє місце проживання померлого або інший документ, що підтверджує місце відкриття спадщини.
Саме на підставі цих документів нотаріус перевіряє особу заявника, встановлює факт смерті спадкодавця та визначає місце відкриття спадщини. Якщо будь-який із зазначених документів відсутній, нотаріус може запропонувати надати додаткові підтвердження або здійснити процедуру їх відновлення.
Документи про родинні відносини
Для спадкоємців за законом особливе значення мають документи, які підтверджують спорідненість із померлим. Без таких документів нотаріус не зможе встановити право особи на спадкування.
Залежно від ступеня спорідненості можуть подаватися:
- свідоцтво про народження;
- свідоцтво про шлюб;
- свідоцтво про зміну імені;
- рішення суду про встановлення факту родинних відносин;
- інші документи, що підтверджують сімейні зв’язки між спадкоємцем і спадкодавцем.
На практиці часто виникають ситуації, коли через зміну прізвища або втрату архівних документів підтвердити спорідненість документально неможливо. У таких випадках спадкоємцю доводиться звертатися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Якщо спадкування здійснюється за заповітом, документи про родинні відносини можуть не вимагатися, однак нотаріус має право витребувати їх для належного оформлення спадкової справи в окремих випадках.
Документи на спадкове майно
Після відкриття спадкової справи нотаріус повинен встановити склад спадкового майна. Для цього спадкоємці подають правовстановлюючі документи на майно, яке належало померлому.
Залежно від виду майна можуть знадобитися:
- документи на нерухомість (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності, витяг із Державного реєстру речових прав);
- державні акти або витяги щодо земельних ділянок;
- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів;
- договори банківського вкладу, довідки банку про наявність рахунків та депозитів;
- установчі документи або витяги щодо корпоративних прав у юридичних особах;
- документи на інше рухоме майно, яке входить до складу спадщини.
Детальніше про склад спадщини читайте у статті «Спадкове майно»
Важливо розуміти, що відсутність окремих документів на момент відкриття спадкової справи не позбавляє спадкоємця права подати заяву про прийняття спадщини. Головне — не пропустити встановлений законом строк.
Якщо документи втрачені
Досить поширеною є ситуація, коли після смерті особи спадкоємці не можуть знайти документи на квартиру, земельну ділянку чи інше майно. У багатьох випадках це не є критичною проблемою, однак потребує додаткових юридичних дій.
Залежно від обставин можливі такі варіанти:
- отримання дублікатів документів у відповідних органах або установах;
- витребування архівних документів;
- отримання інформації з державних реєстрів;
- поновлення втрачених документів через нотаріуса або компетентні органи;
- звернення до суду для встановлення юридичних фактів або визнання права власності в порядку спадкування.
Найчастіше судове втручання необхідне тоді, коли документи повністю відсутні, містять помилки або неможливо підтвердити право власності спадкодавця звичайним шляхом.
Не відкладайте подання заяви про прийняття спадщини через відсутність окремих документів на майно. Для відкриття спадкової справи достатньо вчасно звернутися до нотаріуса з основним пакетом документів. Питання щодо пошуку, відновлення або витребування правовстановлюючих документів у більшості випадків можна вирішити вже після відкриття спадкової справи, не ризикуючи пропустити шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини
Подання заяви про прийняття спадщини є однією з найважливіших дій спадкоємця після смерті спадкодавця. Саме ця заява підтверджує намір особи реалізувати своє право на спадкування та є підставою для відкриття або приєднання до вже відкритої спадкової справи. У більшості випадків без подання такої заяви оформити спадщину неможливо.
Хто повинен подавати заяву
Не кожен спадкоємець зобов’язаний особисто подавати заяву про прийняття спадщини, однак загальне правило передбачає необхідність вчинення такого кроку протягом встановленого законом строку.
Заяву повинні подавати:
- спадкоємці за законом;
- спадкоємці за заповітом;
- особи, які набувають право на спадкування внаслідок неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.
Спадкоємцями за законом є особи, визначені Цивільним кодексом України відповідно до черговості спадкування. Якщо після смерті спадкодавця відсутній заповіт або він не охоплює все майно, такі особи повинні звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Аналогічний обов’язок мають і спадкоємці за заповітом. Навіть якщо заповіт прямо визначає особу спадкоємцем, це не звільняє її від необхідності належного оформлення спадкових прав.
Водночас із цього правила існують винятки. Відповідно до законодавства спадкоємець, який на момент смерті спадкодавця постійно проживав разом із ним, вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї. Проте навіть у таких випадках для подальшого отримання свідоцтва про право на спадщину все одно необхідно звернутися до нотаріуса та оформити відповідні документи
Як подати заяву
Заява про прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Законодавство передбачає декілька способів її подання залежно від конкретних обставин.
Найпростішим варіантом є особисте звернення спадкоємця до нотаріуса. У такому випадку заявник пред’являє документи, що посвідчують особу, підтверджує своє волевиявлення та підписує заяву безпосередньо у нотаріуса.
Якщо спадкоємець не має можливості особисто звернутися до нотаріуса, допускається подання заяви через представника. Для цього необхідно оформити нотаріально посвідчену довіреність, яка прямо надає представнику повноваження щодо прийняття спадщини та ведення спадкової справи.
Окремої уваги потребують ситуації, коли спадкоємець перебуває за кордоном. У таких випадках він може:
- особисто прибути до України та подати заяву нотаріусу;
- надіслати поштою (нотаріально посвідчену);
- посвідчити заяву в консульській установі України;
- скористатися іншими механізмами, передбаченими міжнародними договорами та законодавством України.
Незалежно від способу подання заяви, головною умовою залишається дотримання шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Наслідки подання заяви
Після отримання заяви нотаріус розпочинає процедуру оформлення спадщини та здійснює низку юридично значимих дій.
Насамперед відбувається відкриття або поповнення спадкової справи документами конкретного спадкоємця. Якщо справа ще не існує, нотаріус заводить її відповідно до вимог законодавства. Якщо справа вже відкрита іншим спадкоємцем, нова заява долучається до наявних матеріалів.
Після цього інформація про спадкову справу вноситься до Спадкового реєстру. Така процедура дозволяє уникнути відкриття кількох спадкових справ стосовно одного спадкодавця та забезпечує належний облік спадкових проваджень.
Надалі нотаріус:
- перевіряє наявність заповіту або спадкового договору;
- встановлює коло спадкоємців;
- з’ясовує склад спадкового майна;
- витребовує необхідні документи;
- визначає наявність осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
- готує документи для видачі свідоцтва про право на спадщину після завершення встановленого строку.
Сам факт подання заяви ще не означає автоматичного переходу права власності на спадкове майно, однак саме ця дія є необхідною передумовою для подальшого оформлення спадкових прав.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що подання заяви про прийняття спадщини є належним способом реалізації спадкових прав для спадкоємців, які не проживали постійно разом зі спадкодавцем. Судова практика також виходить із того, що пропуск установленого шестимісячного строку без поважних причин може призвести до втрати права на спадкування та необхідності звернення до суду для його поновлення.
Якщо ви сумніваєтеся, чи достатньо наявних у вас документів для відкриття спадкової справи, все одно подайте заяву про прийняття спадщини якомога раніше. Для захисту своїх прав набагато важливіше вчасно заявити про намір прийняти спадщину, ніж одразу зібрати повний пакет документів. Відсутні документи на майно або документи про родинні відносини в більшості випадків можна подати нотаріусу додатково вже після відкриття спадкової справи.
Свідоцтво про право на спадщину
Після відкриття спадкової справи та подання всіх необхідних документів настає завершальний етап оформлення спадщини — отримання свідоцтва про право на спадщину. Саме цей документ підтверджує перехід майнових прав від спадкодавця до спадкоємця та дозволяє зареєструвати право власності на успадковане майно.
Свідоцтво видається нотаріусом після завершення всіх необхідних перевірок та встановлення осіб, які мають право на спадкування. Без його отримання спадкоємець фактично не може повноцінно розпоряджатися більшістю видів спадкового майна.
Коли видається свідоцтво
Загальне правило передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Такий строк встановлений для того, щоб усі потенційні спадкоємці мали можливість заявити свої права та подати заяву про прийняття спадщини.
До видачі свідоцтва нотаріус перевіряє всі документи, подані спадкоємцями. Зокрема, встановлюється факт смерті спадкодавця, наявність або відсутність заповіту, склад спадкового майна та документи, що підтверджують право спадкування.
Одним із найважливіших завдань нотаріуса є встановлення кола спадкоємців. Для цього аналізуються документи про родинні відносини, заяви про прийняття спадщини, заповіти, спадкові договори та інші документи, які можуть впливати на розподіл спадщини.
Лише після завершення всіх перевірок та за відсутності перешкод нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину кожному спадкоємцю відповідно до його частки у спадковому майні.
Які права підтверджує свідоцтво
Свідоцтво про право на спадщину є основним документом, який підтверджує набуття спадкоємцем майнових прав.
Найчастіше свідоцтво видається щодо нерухомого майна, зокрема:
- квартир;
- житлових будинків;
- дачних будинків;
- гаражів;
- комерційної нерухомості.
Також документ підтверджує право власності на земельні ділянки незалежно від їх цільового призначення. На підставі свідоцтва спадкоємець може оформити земельну ділянку на своє ім’я та надалі вільно нею розпоряджатися.
Окрім нерухомості та землі, свідоцтво може посвідчувати права на інше спадкове майно, зокрема:
- транспортні засоби;
- банківські рахунки і депозити;
- корпоративні права;
- цінні папери;
- частки у статутному капіталі підприємств;
- інше рухоме майно, що належало спадкодавцю.
Свідоцтво є юридичним підтвердженням того, що спадкоємець набув відповідні права в порядку спадкування та може здійснювати подальші реєстраційні дії.
Реєстрація права власності після отримання свідоцтва
Отримання свідоцтва про право на спадщину не завжди означає завершення процедури оформлення спадщини. Для окремих видів майна необхідно додатково зареєструвати право власності у відповідних державних реєстрах.
Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, здійснюється державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після внесення відповідних відомостей спадкоємець стає повноправним власником об’єкта та може вчиняти щодо нього будь-які цивільно-правові дії.
У разі спадкування автомобіля чи іншого транспортного засобу необхідно провести його переоформлення в сервісному центрі МВС. Для цього подається свідоцтво про право на спадщину та інші документи, передбачені законодавством.
Залежно від виду майна можуть виникати й інші реєстраційні процедури. Наприклад, у випадку спадкування корпоративних прав необхідно внести зміни до відомостей про учасників юридичної особи, а при спадкуванні банківських вкладів — звернутися до відповідної фінансової установи для отримання коштів.
Саме тому спадкоємцю важливо не лише отримати свідоцтво, а й завершити всі необхідні юридичні процедури щодо оформлення майна на своє ім’я.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що свідоцтво про право на спадщину підтверджує вже набуте спадкоємцем право на спадкове майно, а не створює його. Право на спадщину виникає з моменту відкриття спадщини та її належного прийняття, тоді як свідоцтво є документом, який посвідчує це право та дає можливість здійснити його державну реєстрацію або реалізацію щодо конкретного майна.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину обов'язково перевірте, чи потребує успадковане майно додаткової державної реєстрації. Найчастіше спадкоємці помилково вважають, що після видачі свідоцтва процедура завершена. Насправді без внесення відомостей до державних реєстрів або переоформлення окремих активів можуть виникнути труднощі з подальшим продажем, даруванням чи використанням успадкованого майна.
Поширені питання при відкритті спадкової справи
Чи можна відкрити спадкову справу без документів на майно?
Так. Для збереження права на спадщину найважливіше своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. Документи на майно можна подати нотаріусу пізніше або відновити у встановленому порядку.
Чи можна зупинити видачу свідоцтва про право на спадщину?
Так, у певних випадках видачу свідоцтва про право на спадщину можна зупинити. Найчастіше це відбувається у разі виникнення спору між спадкоємцями щодо права на спадкування, розміру спадкових часток, дійсності заповіту або складу спадкового майна.
Якщо спір передано на розгляд суду, заінтересована особа може звернутися із заявою про забезпечення позову. За наявності відповідних підстав суд має право заборонити нотаріусу видавати свідоцтво до остаточного вирішення спору.
Крім того, нотаріус може відкласти вчинення нотаріальної дії, якщо виникли обґрунтовані сумніви щодо прав спадкоємців або виникла необхідність витребування додаткових документів.
Чи можна подати заяву про прийняття спадщини перебуваючи за кордоном?
Так. Спадкоємець може звернутися до консульської установи України, оформити довіреність на представника або іншим законним способом подати заяву нотаріусу в межах установленого строку.
Що робити, якщо пропущено строк прийняття спадщини?
У такому випадку право на спадщину може бути поновлене за письмовою згодою інших спадкоємців або за рішенням суду, якщо існували поважні причини пропуску строку.
Чи можна оскаржити свідоцтво про право на спадщину?
Так. Якщо свідоцтво видане з порушенням закону або порушує права інших спадкоємців, воно може бути оскаржене в судовому порядку.
Що робити, якщо втрачено свідоцтво про право на спадщину?
Спадкоємець може звернутися до нотаріуса, який видав документ, для отримання його дубліката.
Що робити, якщо строк пропущено?
Якщо шестимісячний строк пропущено, спадкоємець може звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Для цього необхідно довести наявність поважних причин пропуску встановленого строку.
Чи можна змінити черговість спадкування?
Так, законодавство України допускає зміну черговості спадкування за законом.
Відповідно до статті 1259 Цивільного кодексу України спадкоємець наступної черги може отримати право на спадкування разом зі спадкоємцями попередньої черги за рішенням суду. Для цього необхідно довести, що така особа тривалий час опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечувала, надавала іншу істотну допомогу через похилий вік, тяжку хворобу або безпорадний стан спадкодавця.
Також спадкоємці можуть укласти нотаріально посвідчений договір про зміну розміру спадкових часток, якщо між ними відсутній спір щодо спадщини.
На практиці питання зміни черговості спадкування найчастіше виникає між родичами різних черг, коли фактичний догляд за спадкодавцем здійснювала особа, яка формально не належить до першої черги спадкоємців.
Чи можна відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця?
Так. Спадкоємець має право відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, встановленого для її прийняття. У випадках, передбачених законодавством, така відмова може бути здійснена на користь іншого спадкоємця за законом або за заповітом.
Водночас після спливу строку для прийняття спадщини або після фактичного оформлення спадкових прав відкликати відмову чи змінити своє рішення значно складніше. Тому перед поданням відповідної заяви варто оцінити всі правові наслідки такого кроку.
Чи має право на спадщину особа, яка не зазначена в заповіті?
У більшості випадків спадщина переходить особам, які прямо зазначені в заповіті. Однак закон передбачає винятки.
Зокрема, незалежно від змісту заповіту право на обов’язкову частку у спадщині можуть мати малолітні, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатний чоловік чи дружина та непрацездатні батьки.
Крім того, особа, яка не зазначена в заповіті, може претендувати на спадщину у разі визнання заповіту недійсним або якщо заповіт охоплює не все майно спадкодавця.